Коньяк зігріває душу… Ні, він ще може зігріти тіло, коли тобі холодно, ти промерз до кісточок, бо стояв на холодному вітрі або цілувався зимою в парку... Приходиш додому, наливаєш чарочку золотистого напою… тарілочка з камамбером на столі… остання краплина на вустах… злизни цей гіркуватий присмак…після солодких поцілунків він такий незвичний…
Ні, можна по-іншому… Приходиш додому знервований, видався тяжкий день, якісь люди все не ті, з ким би ти хотів спілкуватися, сонце не таке, і хмари ворожі, тяжкі і холодні. А ще десь різко деренчить трамвай, і спасу немає від допитливої сусідки, яка перепиняє тебе щовечора в надії, що ти таки скажеш їй, хто приходить до тебе щоночі. А ти не кажеш, ти робиш вигляд, що не розумієш, чого це вона стовбичить на сходовій клітці, кидаєш їй звичне «добрий вечір» і швиденько, не даючи їй вставити півслова, зачиняєш двері своєї домівки. Можеш помити руки, або постояти під душем, але не обов’язково робити це так нагально. Ти можеш підійти до бару і налити собі чарочку такого напою, що, вдихнувши аромат і заплющивши очі, відплинеш до кримських просторів, цих виноградних пагорбів, які восени трансформуються у ріки п’янких вин. Ох, як я люблю мадеру… В Криму її називають «жіночим коньяком». Вона ввібрала в себе стільки сонця, що воно буде зігрівати тебе в холодний зимовий день краще всякої грубки. Краще неї зігріє хіба доторк коханої людини. У доброї мадери коньячний колір і смак божественний, а ще здатність знищувати з твоєї пам’яті все лихе, що причинилося тобі за день.
Глянь, і хмари розійшлися, ось і сонечко останній прощальний промінчик кинуло в твоє вікно, і сорока прилетіла за крихтами хліба… а може не за крихтами? Може, їй хочеться чогось смачненького, вона теж хоче скинути втому з крил, як ти тягар з плечей, а що мадеру вона точно не вип’є, то дай їй той надкушений кавальчик зефіру, який ще тримаєш в руках… сороки люблять зефір…
Про мене
- Ксенія
- Господь оселив наш народ в центрі Європи, в краю, де котить свої хвилі могутній Дніпро, де милують наше око карпатські плаї,де дзюркотять кришталево чисті гірські потоки,в краю,де співає свою пісню соловейко. Господь оселив нас в краю з помірним кліматом, а це значить що зимою не дошкуляють нам тріскучі морози, а літом спека, в краю,який знаходиться в спокійній сейсмологічній зоні, а це значить, що наш Творець захистив нас від великих руйнівних землетрусів і вулканів, від руйнівної сили вітрів – торнадо і смертоносних хвиль цунамі. Натомість дав Творець нашому народові родючі чорноземи, багаті корисними копалинами, дав нашим людям великі здібності і таланти, завдяки яким з нашого народу вийшло багато письменників і поетів, композиторів і піснярів, що відомі всьому світові. Отримали ми від Бога співучу мову, дзвінкі голоси, щиру гостинну вдачу, прекрасну вроду і багату культуру, а зветься край цей Україна. Кожен свідомий українець любить свою державу, свій народ, свою культуру, поважає свої традиції і в їхньому дусі виховує майбутні покоління.
Немає коментарів:
Дописати коментар